Вже через п’ять років у ній було розгорнуто 75 ліжок, а ще через три — 100. За перше десятиріччя функціонування тут були побудовані нові корпуси, створювалася лікувальна база, збільшувалася кількість ліжко-місць. В 1930 році при станції було організовано перше дитяче відділення для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз. У цьому ж році Євпаторійська військово-санітарна станція була перетворена в кістково-туберкульозний санаторій РСЧА (Робітничо-Селянської Червоної Армії), який через три роки з метою розширення санаторно-курортної допомоги дітям начальницького складу РСЧА було перетворено в Євпаторійський дитячий кістково-туберкульозний санаторій РСЧА на 550 ліжок.
  У 1992 році відповідно до указу Президента України і наказу міністра оборони України санаторій увійшов до складу медичних санаторно-курортних установ Військово-медичного управління тилу ЗС України.
  За даними анкетування, серед тих, хто в дитинстві хворів на дитячий церебральний параліч і проходив лікування в Євпаторійському центральному дитячому клінічному санаторії, зараз 67 відсотків мають вищу або середню спеціальну освіту, 89 відсотків працюють на державних підприємствах, 55 відсотків знаходяться в шлюбі та мають здорових дітей.
85 відсотків дітей вперше почали ходити в цьому санаторії, майже 90 відсотків набули навичок самообслуговування, 47 відсотків тут почали вперше розмовляти, 55 відсотків ходять за допомогою милиць і 30 відсотків стали користуватися тільки канадськими паличками.
  — Спочатку наш санаторій налічував два відділення: кістково-туберкульозне і соматичне, — розповів начальник Євпаторійського центрального дитячого клінічного санаторію Міністерства оборони України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України і Автономної Республіки Крим, лауреат Державної премії України і премії С.Є. Дувана, дійсний член Медико-технічної академії, Почесний громадянин Євпаторії, дитячий ортопед-травматолог вищої категорії Анатолій Ненько. —   В лікуванні хворих дітей в основному використовувалися природні кліматичні лікувальні засоби. У 1934 році завершилося будівництво головного корпусу з водо- і грязелікарнею, їдальнею, спортивним залом. З цього ж року почалося укомплектування санаторію фахівцями з лікування дітей, хворих на кістково-суглобовий туберкульоз, та дітей з неврологічними захворюваннями.
  Вже через двадцять років в санаторії, який до того часу став клінічним, було розгорнуто перше на курорті хірургічне відділення для лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз і інші патології опорно-рухового апарату.
  Особливе місце в історії санаторію займає Людвіг Йосипович Померанський. За часи його керівництва санаторій отримав всесвітнє визнання. Удосконалювалася матеріально-технічна база, в діагностичну і лікувальну роботу впроваджувалися сучасні методики, активно і результативно була організована науково-дослідна робота, проводилися всесоюзні і міжнародні конференції, методичні семінари, виїзні сесії Академії медичних наук. Це був розквіт санаторію.
  За всю історію санаторію призначення його змінювалося залежно від соціальних програм держави, актуальності і пріоритету тієї або іншої патології в структурі дитячої захворюваності. Тут лікували і лікують кістково-суглобовий туберкульоз, малярію, наслідки поліомієліту, дитячий церебральний параліч, родовий параліч руки, наслідки хірургічного лікування спинномозкових гриж, природжений вивих стегна, а також остеохондропатії різної локалізації.
  В 1951 році в санаторії відкрито штатне хірургічне відділення з операційно-перев’язочним блоком. Застосування хірургічних методів лікування дало можливість значно поліпшити якість і ефективність комплексного санаторно-курортного лікування хворих дітей, в основному інвалідів дитинства. Санаторій став піонером застосування на курорті, а за деякими дитячими патологіями і в Україні, компресійно-дистракційних апаратів зовнішньої фіксації, сухожильно-м’язової пластики і переміщення м’язів і м’язово-судинних комплексів.
  З середини 70-х років різко зменшилася кількість дітей з наслідками поліомієліту і разом з цим збільшилося надходження дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, з родовими паралічами руки, сколіотичною хворобою, зі спадковою патологією опорно-рухового апарату.
  Тому паралельно з хірургічними методами лікування лікарями санаторію вивчалися, розроблялися і впроваджувалися в лікувальну практику й інші методи комплексної терапії. Вперше в Союзі була впроваджена в лікувальну практику методика усунення спастичних установок у суглобах кінцівок етапними гіпсовими пов’язками. За останні три роки в санаторії з добрими результатами застосовуються нові перспективні методи. А саме: введення препарату ботулотоксину типу А “Діспорт” в спастичні м’язи дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, а також імплантація нервових кліток в центральну нервову систему і використовування тренувального пристрою рефлекторного навантаження “Гравітон”.
  Анатолій Михайлович Ненько у цей санаторій прибув 35 років тому, маючи вже 12-річний хірургічний досвід роботи у військових госпіталях. Як начальник медвідділення а потім головний хірург-ортопед санаторію, він переконався, що навіть ретельно проведене санаторно-курортне лікування дітей, хворих на дитячий церебральний параліч і інші захворювання опорно-рухового апарату, дає обмежені результати.
  Лише включення в це лікування хірургічних методів дозволяє домогтися більш помітного результату. Оперативні втручання, що практикувалися раніше, потребували удосконалення, розробки нових методів і підходів.
  Грунтовно вивчивши вітчизняну і закордонну літературу з дитячої ортопедії, Анатолій Ненько згодом зумів зробити свій внесок у кожен її розділ.
  У невеликому матеріалі неможливо дати повну оцінку 147 науковим роботам, опублікованим Анатолієм Михайловичем у періодичних виданнях. Але без статистики тут не обійтися: 57 з них включені в збірники всесоюзних і республіканських медичних конференцій і з’їздів, 48 — у збірники науково-дослідних інститутів, 15 поміщені в журналах “Травматологія, ортопедія і протезування”, “Питання курортології, фізіотерапії і лікувальної фізкультури”, 8 побачили світ в матеріалах і тезах українських з’їздів травматологів та ортопедів. Шість робіт опубліковані в збірниках матеріалів міжнародних симпозіумів і конгресів. Анатолій Михайлович — автор п’яти винаходів і більше сотні раціоналізаторських пропозицій.
Немає в Євпаторії іншого практикуючого лікаря, який би без відриву від повсякденної лікувальної й адміністративної роботи став би вченим-новатором такого масштабу, як заслужений лікар України кандидат медичних наук Анатолій Михайлович Ненько.
  А починалося все в далекому 1943 році, коли ще хлопцем Анатолій з легким осколковим пораненням від гранати потрапив у медсанбат. Поруч — поранені солдати, медики в білих халатах і хромових скрипучих чоботях, у повітрі запах йоду — усі ці дитячі спогади і стали поштовхом у виборі майбутньої професії — військового хірурга.
  У 1958 році Анатолій Ненько закінчив військовий факультет Саратовського медичного інституту й одержав призначення на посаду хірурга в лазарет авіагарнізону.
  Потім майже вісім років була служба в групі радянських військ в Німеччині. Там довелося послужити в госпіталях ординатором-хірургом, старшим ординатором-хірургом, позаштатним нейрохірургом. Анатолій Михайлович об’їздив практично всі гарнізони, робота була цікавою, живою.
  У 1970 році Анатолій Михайлович закінчив курси підвищення кваліфікації з торакальної хірургії у Військово-медичній академії, що в Ленінграді. Однак саме в цей час хвороба доньки внесла, як то кажуть, корективи в його життя. Доньці необхідно було терміново пройти лікування в євпаторійському санаторії.
  Для того, щоб знаходитися поряд, начальник Євпаторійського центрального клінічного санаторію запропонував Анатолію Неньку очолити хірургічне відділення. А вже в 1972 році його призначили на посаду головного ортопеда. За 15 років йому вдалося удосконалити і впровадити найсучасніші методики лікування дітей-інвалідів. Вперше в Україні він впровадив метод Гаврила Єлизарова. За ці впровадження в 1982 році Анатолія Михайловича було нагороджено орденом “Знак Пошани”.
  Дитячі церебральні паралічі, сколіози, остеохондрози, алергія, бронхіальна астма, наслідки поліомієліту — от той неповний список хвороб, з якими зіштовхуються Анатолій Михайлович і його колеги.
  Всупереч загальноприйнятій серед педіатрів країни думці про протипоказання лікування на Євпаторійському курорті дітей, хворих на бронхіальну астму, полинози, харчову алергію, педіатрами санаторію була науково і практично доведена пряма доцільність лікування такого контингенту. Так само педіатрами санаторію була доведена висока ефективність лікування дітей і дорослих з алергічними захворюваннями шкіри в комплексній терапії з термально-мінеральною водою з власної артезіанської свердловини. У зв’язку з цим в 1989 році кардіоревматологічне відділення санаторію було перепрофільовано в спеціалізоване відділення респіраторних алергій.
  Щорічно у санаторії проходить повноцінний курс лікування і оздоровлення понад 7 тисяч хворих, з яких 1000 — діти військовослужбовців ЗС України. Лікувальні програми, що, до речі, складаються окремо на кожного хворого, базуються на комплексній оцінці стану його здоров’я і складаються з режимних заходів, дієтотерапії, ЛФК і масажу, нетрадиційних методів лікування, лазеротерапії, голкорефлексотерапії тощо.
  Про здобутки колективу, в якому трудяться сьогодні понад 800 працівників, свідчать його численні нагороди. Так, за останні 5 років санаторій нагороджено Почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету міністрів України, Верховної Ради АРК, двома дипломами 1-го ступеню і призами “Кримська перлина” Міністерства курортів і туризму Криму, трьома дипломами Всеукраїнського конкурсу “Кращий роботодавець”. Яскравим прикладом міжнародного визнання військового санаторію стало рішення про нагородження його комітетом незалежних експертів Ради Європи дипломами і призами “Срібний дельфін” у номінації “Підприємство XXI століття”. У цьому, безперечно, заслуга незмінного керівника санаторію полковника у відставці Анатолія Ненька, провідного педіатра полковника медичної служби Івана Могильного, провідного ортопеда підполковника медичної служби Миколи Пересипа, провідного невролога, кандидата медичних наук підполковника медичної служби Михайла Сиротюка, операційної медсестри Ганни Пшенициної, старшої медсестри лікувально-діагностичного центру Лідії Терновської, дитячого невролога вищої категорії Світлани Камардиної, начальника продовольчої служби капітана 1 рангу запасу Володимира Гдири та інших.
  Сьогодні в санаторії функціонують два медичні відділення для батьків з дітьми “Мати і дитя” на 350 ліжок, два ортопедичні відділення на 120 ліжок, хірургічне відділення для психоневрологічних хворих з ортопедичною майстернею на 65 ліжок і медичне відділення на 65 ліжок. Крім того, в санаторії є анестезіологічне відділення з операційно-перев’язочним блоком і палатами інтенсивної терапії, інфекційне відділення, відділення функціональної діагностики, рентгенологічне відділення і лікувально-діагностичний центр.   Останній має відділення грязе- і водолікарні, термокамеру, інгаляторій, кабінет гіпербаричної оксигенотерапії, кабінети лазеротерапії, стоматологічний і офтальмологічний кабінети, кабінет психотерапії і ароматерапії, кабінети електролікування і ендоскопії, а також відділення лікувальної фізкультури і масажу.
  Відділення функціональної діагностики має п’ять лабораторій: нейрофізіології, біомеханіки, кардіології, пульмонології, ультразвукової діагностики судин головного мозку.
  Проте керівництво санаторію на цьому не зупиняється. В майбутньому тут планується відкрити кабінет сенсорної терапії, динамічної пропріоцептивної корекції, працетерапії, артроскопії, мануальної терапії, а також кабінет вертикальної підводної витяжки хребта.
  У планах Анатолія Михайловича побудувати питний бювет і лікувальний дельфінарій, спортивне містечко для занять з параолімпійських видів спорту і лікувальний плавальний басейн з морською водою. І це цілком реальна перспектива для колективу з усталеною, перевіреною часом, доброю репутацією.